Словарь української мови (1924)/закохувати

by Борис Грінченко

◀ закохати

Словарь української мови Борис Грінченко З закохувати

закохуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зако́хувати, хую, єш, сов. в. закоха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Влюбляться, влюбиться, полюбить. І гостинців брать не хоче, не хоче й пана закохать. Шевч. 526. 2) = Викохувати, викохати. Сім літ силки закохати, — мої двері вилупати. Гол. I. 153. Чи воно закохувано оті ліси, що вони такі хороші. Черниг. г.