Словарь української мови (1924)/закувікати

by Борис Грінченко

◀ закувати

Словарь української мови Борис Грінченко З закувікати

закудикувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Закуві́кати, каю, єш, гл. 1) О свиньѣ: закричать, завизжать. Сів (вовк) на свиню, прибіга в село; вона як закувіка — аж вовк перелякавсь. Рудч. Ск. I. 3. 2) О совѣ: закричать. На чиї хижі кувік (сова) заковіче, того до гробу кліче. Вх. Уг. 248.