Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/закіптити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
закіптити
Берлін: Українське слово, 1924

Закіпти́ти, пчу́, ти́ш, гл. 1) Закоптить. 2) Поднять пыль.