Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/залаплювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
залаплювати
Берлін: Українське слово, 1924

Зала́плювати, люю, єш, сов. в. зала́пити, плю, пиш, гл. У плотниковъ: соединять концы бревенъ. Оце тільки ми підвалини залаплювали, а тепер візьмемось за дошки. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.