Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/залога

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
залога
Берлін: Українське слово, 1924

Зало́га, ги, ж. 1) Гарнизонъ. Сей город був султанський; стояла в йому турецька залога. К. (Правда, 1868, стр. 53). 2) Охранительная стража. Ой Бог знає, Бог відає, де мій милий ночує: чи у полі, чи у полі, чи в великій дорозі, чи у пана гетьмана да стоїть на залозі. 3) Засада. Черном. Стежки і всі дороги черкеські обняли залоги. Мкр. Г. 25. 4) Собраніе, сборище людей. Не ночує дівчинонька дома, на досвітках велика залога, там ночує дівчинонька здорова. Мил. 95. 5) Землянка? См. Мкр. Г. 19 и 23. Виходить часом із залоги, на сонці гріється, співа. Мкр. Г. 23.