Словарь української мови (1924)/залопотіти

by Борис Грінченко

◀ залопом

Словарь української мови Борис Грінченко З залопотіти

залоптати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Залопоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Захлопать. Як засміється та залопотить у долоні. Грин. II. 95. 2) Затопотать, побѣжавъ, побѣжать съ топотомъ. П'ятами накивав, аж залопотіло. Ном. № 4418. Вовки як залопотіли, так їх більш ніхто й не бачив. Грин. II. 244. Которі в плач, а хто в ноги, — тільки залопотіло. МВ. (О. 1862. III. 69).