Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заляскотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заляскотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Заляскоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. 1) Учащенно захлопать, защелкать. 2) Быстро заговорить; чаще: закричать рѣзкимъ голосомъ. Як заверещить, заляскотить на мене. Г. Барв. 300.