Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/замиготіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
замиготіти
Берлін: Українське слово, 1924

Замиг(о)ті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Засверкать, замерцать. Зійшов на небо місяць, і зорі замигтіли на небі. Опат. 5. 2) Замигать, замелькать. Так мені в очіх і замигтіли білі хати. МВ. I. 13.