Словарь української мови (1924)/замиготіти

by Борис Грінченко

◀ замиватися

Словарь української мови Борис Грінченко З замиготіти

замигтіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Замиг(о)ті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Засверкать, замерцать. Зійшов на небо місяць, і зорі замигтіли на небі. Опат. 5. 2) Замигать, замелькать. Так мені в очіх і замигтіли білі хати. МВ. I. 13.