Словарь української мови (1924)/заминати

by Борис Грінченко

◀ замимрити

Словарь української мови Борис Грінченко З заминати

заминаха ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Замина́ти, на́ю, єш, сов. в. замня́ти и зам'я́ти, мну́, не́ш, гл. 1) О кушаньяхъ: заправлять, заправить, напр., растертымъ пшеномъ. Замняти борщ. 2) — розмо́ву. Заминать разговоръ. Почала заминати розмову. Левиц. Пов. 316.