Словарь української мови (1924)/замирити

by Борис Грінченко

◀ замирення

Словарь української мови Борис Грінченко З замирити

замиршавий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Замири́ти, рю́, риш, гл. 1) Заключить миръ, примириться. Ей чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами, мостивими панами, у Білій Церкві замирив. Дума. 2) — кого́. Помирить. Замирив він їх. Зміев. у.