Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/замлівати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
замлівати
Берлін: Українське слово, 1924

Замліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. замлі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Ослабѣвать, ослабѣть, изнуряться, изнуриться. Ой я ж терпіла да вже замліла. Чуб. III. 250. То він дуже знать замлів, що він свою збрую не ніс, що він свого коня не вів. Гол. I. 12. 2) Отерпать, отерпнуть, онѣмѣть (о тѣлѣ). Нога замліла. Г. Барв. 223.