Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/замуровувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
замуровувати
Берлін: Українське слово, 1924

Замуро́вувати, вую, єш, сов. в. замурува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Закладывать, заложить, задѣлывать, задѣлать камнемъ, кирпичемъ. Бог знайде, хоч і в печі замуруйся. Ном. № 50. 2) Залѣплять, залѣпить (снѣгомъ окна). Як підніметься завірюха… замурує тобі вікна, засипле снігом двері. Греб. 404. Бач, у шинку як замурувало вікна. О. 1861. V. 70.