Словарь української мови (1924)/замчище
| ◀ замчисько | Словарь української мови З замчище |
зам'яти ▶ |
|
За́мчи́ще, ща, с. Мѣсто, гдѣ стоялъ замокъ, также и развалины замка. Про це замчище… у церковних записах, кажуть, є переписано про все: і коли ті вали повисипувані, і хто тії мури мурував, що тепер од їх тільки цегла та камінячки валяються. Драг. 224. Як би то ти, Богдане п'яний, тепер на Переяслав глянув та на замчище подививсь. Шевч. 636.