Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/замічати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
замічати
Берлін: Українське слово, 1924

Заміча́ти, ча́ю, єш, сов. в. замі́тити, чу, тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить. Тільки замітиш свою сторону, дак і кажи: тпру! Рудч. Ск. I. 72.