Словарь української мови (1924)/заневолювати
| ◀ заневолити | Словарь української мови З заневолювати |
занегодитися ▶ |
|
Занево́лювати, люю, єш, сов. в. занево́лити, лю, лиш, гл. 1) Лишать, лишить свободы; приневолить; стѣснять, стѣснить. Заневолив своєю роботою. Заневолять жінку, як понасходяться, що й до печі не можна доступити. Черк. у. 2) Принуждать, принудить. На городі терлиця, чогось милий сердиться, сердиться, не говорить, чорт його заневолить. Грин. III. 659.