Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заніз

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заніз
Берлін: Українське слово, 1924

Зані́з, но́зу, м. Палка, продѣваемая въ концы ярма и запирающая шею вола. Рудч. Чп. 250. Чуб. VII. 405. Kolb. I. 67. Поробили ярма кленові, поробили занози дубові. Нп. Ум. Зано́зик. Аф. Ув. Занозя́ка. Аф.