Словарь української мови (1924)/запаковувати
| ◀ запазушний | Словарь української мови З запаковувати |
запал ▶ |
|
Запако́вувати, вую, єш, сов. в. запакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Укладывать, уложить, упаковывать, упаковать. 2) Заключить, запереть, сослать. Крав, поки таки запакували в острог. Харьк. Я його запакую в Сібір. Кв. II. 210. 3) Задѣвать, задѣть, заложить куда-либо вещь такъ, что и найти ее трудно.