Словарь української мови (1924)/запарювати

by Борис Грінченко

◀ запаршивіти

Словарь української мови Борис Грінченко З запарювати

запарюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запа́рювати, рюю, єш, сов. в. запа́рити, рю, риш, гл. 1) Запаривать, запарить. Молодиця запарила в п'ятницю на ніч квашу. Левиц. (Правда, 1868, стр. 12). Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2) — чай. Заварить чай.