Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запилювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запилювати
Берлін: Українське слово, 1924

I. Запи́лювати, люю, єш, сов. в. запили́ти, лю́, лиш, гл. Запыливать, запылить.

II. Запи́лювати, люю, єш, сов. в. запиля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Приниматься, приняться пилить. 2) Пиливши, сходить, сойти съ намѣченной черты.