Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заподіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заподіти
Берлін: Українське слово, 1924

Заподі́ти, ді́ну, неш, гл. Задѣвать. Ой де ж мужа заподіла? Чуб. V. 839.