Словарь української мови (1924)/запозиватися
| ◀ запозивати | Словарь української мови З запозиватися |
запозичити ▶ |
|
Запозива́тися, ва́юся, єшся, гл. Начать судиться, завести тяжбу. Не запозиваться ж йому з магнатом. Стор. I. 189.
| ◀ запозивати | Словарь української мови Борис Грінченко З запозиватися |
запозичити ▶ |
|
Словарь української мови — З
запозиватися
Борис Грінченко
1924
Запозива́тися, ва́юся, єшся, гл. Начать судиться, завести тяжбу. Не запозиваться ж йому з магнатом. Стор. I. 189.