Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запорожець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запорожець
Берлін: Українське слово, 1924

Запоро́жець, жця, м. 1) Запорожецъ, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запоро́жцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. На самім останку дають коровай на запорожця… А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Грин. III. 521. Чи усім сватового хліба достало? — Ні, ще запорожцям не давали. Маркев. 133. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати. Св. п. КС. 1883. II. 399.