Словарь української мови (1924)/запорошувати
| ◀ запорошити | Словарь української мови З запорошувати |
запорошуватися ▶ |
|
Запоро́шувати, шую, єш, сов. в. запороши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Начинать, начать пылить, сыпать (о снѣгѣ и пр.). Сніг то запорошить, то перейде, то знов запорошить. МВ. (О. 1862. I. 92). 2) Запыливать, запылить, запорошить. Перед нею став і сам Опанас, але не запорошеним ратаєм. Г. Барв. 347. 3) О глазѣ: засорять, засорить. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. № 2551.