Словарь української мови (1924)/запорощати

by Борис Грінченко

◀ запорошуватися

Словарь української мови Борис Грінченко З запорощати

запорток ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запороща́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) О дождѣ: застучать каплями. Дощ у вікно запорощав. 2) Заговорить быстро. На його грізно закричала, залаяла, запорощала. Котл. Ен. III. 59.