Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запоручити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запоручити
Берлін: Українське слово, 1924

Запоручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручить.