Словарь української мови (1924)/запрет

by Борис Грінченко

◀ запрелютий

Словарь української мови Борис Грінченко З запрет

запретити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запре́т, ту, м. 1) Удержъ. Віють вітри в степу, запрету не мають. Нп. 2) Запоръ. Зробився у неї запрет у трунку, то й на двір не ходила. Новомоск. ( Залюбовск.).