Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запрещатися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запрещатися
Берлін: Українське слово, 1924

Запреща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. запрети́тися, щу́ся, ти́шся, гл. Отрекаться, отречься. Оддай три карбованці! Так він запретивсь: ні, каже, я не брав та й годі! Харьк.