Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запримітити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запримітити
Берлін: Українське слово, 1924

Запримітити, чу, тиш, гл. Примѣтить, замѣтить. Я вже давно запримітила, що полюбила його. Кв. Драм. 265. Запримітила, що у Пилипа і очі карі, і вуси шовкові. Мир. Пов. I. 124.