Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запричащати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запричащати
Берлін: Українське слово, 1924

Запричаща́ти, ща́ю, єш, сов. в. запричасти́ти, щу́, сти́ш, гл. Пріобщать, пріобщить св. даровъ. Просив хворого запричастити. Г. Барв. 151. В четвер уже не вставав, а в п'ятницю його запричастили. Стор. I. 259.