Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запропадати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запропадати
Берлін: Українське слово, 1924

Запропада́ти, да́ю, єш, сов. в. запропа́сти, паду́, де́ш, гл. Совершенно пропадать, пропасть. Бодай тії гуси марно запропали. Чуб. V. 258.