Словарь української мови (1924)/запрядати
| ◀ запрягатися | Словарь української мови З запрядати |
запрядач ▶ |
|
Запряда́ти, да́ю, єш, сов. в. запря́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Зарабатывать пряденіемъ. Як запряде стара шматок хліба, то й їм. О. 1862. II. 39. Хоч буду запрядать, та буду тютюн купувать. Ном. № 12606. 2) Покрывать, покрыть нитками (при пряденіи). Запря́сти ска́лку. Напрясть столько, чтобы вся шпулька покрылась нитками. Константиногр. у.