Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запузатіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запузатіти
Берлін: Українське слово, 1924

Запуза́тіти, тію, єш, гл. 1) Отростить брюшко. Скілько не їж, то не забагатієш, а запузатієш. Мнж. 165. 2) Забеременѣть.