Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запічок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запічок
Берлін: Українське слово, 1924

За́пічок, чка, м. Мѣсто на печи (гдѣ лежатъ). Чуб. VII. 384. Вас. 194. МУЕ. I. 89. Сидить собі баба на запічку. Чуб. V. 150. Такий убогий, що й кошеняти нічим з запічка виманити. Ном. № 13496.