Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запіячити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запіячити
Берлін: Українське слово, 1924

Запія́чити, чу, чиш, гл. Запить, запьянствовать. Я не загуляю, не запіячу, не засплюсь. Г. Барв. 193.