Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зарадитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зарадитися
Берлін: Українське слово, 1924

Зара́дитися, джуся, дишся, гл. 1) — кого́. Посовѣтоваться, попросить совѣта. Він повинен мене зарадитись. НВолын. у. 2) Помочь себѣ.