Словарь української мови (1924)/зарівно
| ◀ зарівна | Словарь української мови З зарівно |
зарівнювати ▶ |
|
Зарі́вна и зарі́вно, нар. Поровну, ровно, наравнѣ; одинаково; все равно. Укупі грались (панич та лакей — діти) і усе у них зарівна. Мнж. 70. Кождого зілля узяти зарівно. Вона ділить все зо мною — зарівно щастя з бідою. Чуб. V. 519. Йому зарівно, чи дома, чи ні. Каменец. у. Коли не Галя, то хай і… Варвара буде, а я зарівно пропав, бо не буду любити. Св. Л. 319.