Словарь української мови (1924)/зарічаний

by Борис Грінченко

◀ зарість

Словарь української мови Борис Грінченко З зарічаний

зарічанин ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заріча́ний, а, е. Любящій противорѣчить. Добре, що ви такі собі на натуру плохі, — байдуже, мовчите собі; а як мій син, то лихо! Йому слово чи дві, а він тобі десять, — такий зарічаний, усе насупроти йде. Васильк. у.