Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/засватати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
засватати
Берлін: Українське слово, 1924

Засва́тати, таю, єш, гл. Посватать. Того ж дня, як Катря їм згордувала, засватав другу дівчину. МВ. II. 132. А кого за тебе засватаєм? Грин. I. 205. Прийшов Євхимка, заплакав: „хтось мою Марійку засватав“. Чуб. III. 207.