Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заситити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заситити
Берлін: Українське слово, 1924

Засити́ти, чу́, ти́ш, гл. Вогнать, загнать. Заситить оце кілок у землю. Лебед. у.