Словарь української мови (1924)/засторцювати

by Борис Грінченко

◀ засторонок

Словарь української мови Борис Грінченко З засторцювати

засторчити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Засторцюва́ти, цю́ю, єш, гл. = Запроторити. 1) Куди це ти засторцювала мою ложку? Миргор. у. Слов. Д. Эварн. 2) Та я його засторцював у наймити. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.