Словарь української мови (1924)/застромити

by Борис Грінченко

◀ застривати

Словарь української мови Борис Грінченко З застромити

застругати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Застроми́ти, млю́, миш, гл. Воткнуть, вонзить. Застромили ножа у стіл. Рудч. Ск. I. 148. Змій перекинувся голкою. Вона взяла, застромила його в стіну. Рудч. Ск. I. 22. Та виломлю калинову вітку, та застромлю за білу намітку. Мет. 234.