Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/застіжка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
застіжка
Берлін: Українське слово, 1924

За́стіжка, ки, ж. Застежка, снурокъ или ленточка для завязыванія воротника рубахи. Чуб. VII. 415. Сим. 182. Гол. Од. 54. Подарую миленькому на застіжку стрічки. Чуб. V. 194. Во мн. ч. за́стіжки значитъ петли, въ которыя продѣвается застежка. В його червона стьожка гарна в застіжках. Ном. № 11181. Як тобі, козаченьку, угодить, яку тобі та стьожину купить? Червоную, дівчино, червону, щоб висіла з застіжок додолу. Мил. Ум. За́стіжечка. Сукню шили да й покоротили… остаточки на подарочки, обрізочки на застіжечки. Грин. III. 46.