Словарь української мови (1924)/заталанити
| ◀ затакати | Словарь української мови З заталанити |
заталапати ▶ |
|
Затала́нити, ню, ниш, гл. Пріобрѣсть по счастливой случайности. Що вдень загорюєш, то за ніч прогайнуєш, а що заталаниш, — то музики наймаєш. Чуб. V. 479. Він і швець добрий, тільки що заталанить, то все й прогайнує. Г. Барв. 272.