Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заталанити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заталанити
Берлін: Українське слово, 1924

Затала́нити, ню, ниш, гл. Пріобрѣсть по счастливой случайности. Що вдень загорюєш, то за ніч прогайнуєш, а що заталаниш, — то музики наймаєш. Чуб. V. 479. Він і швець добрий, тільки що заталанить, то все й прогайнує. Г. Барв. 272.