Словарь української мови (1924)/затамувати

by Борис Грінченко

◀ заталапатися

Словарь української мови Борис Грінченко З затамувати

затамуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Затамува́ти, мую, єш, гл. 1) Задержать, остановить, унять. Затамувати кров. Житом. у. Гріх розмножався на землі і нічим було вже його затамувати. Опат. 12. 2) Остановить теченіе воды, запрудить. 3) Подождать, замедлить, протянуть. Затамував два дні, не заплатив. Черк. у.