Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/затасувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
затасувати
Берлін: Українське слово, 1924

Затасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Задѣвать, заложить неизвѣстно куда, забросить, запропастить. Куди се ти віника затасувала? 2) Замять, затереть. Там у волості й затасували моє діло. Черк. у.