Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/затаювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
затаювати
Берлін: Українське слово, 1924

Зата́ювати, та́юю, єш, сов. в. затаї́ти, таю́, ї́ш, гл. Скрывать, скрыть, утаивать, утаить, притаить. Породила Діва сина, хтіла затаїть. Чуб. III. 368. І дух від ляку затаїв. Котл. Ен. Затаївши дух, пильно на неї дивився. Стор. МПр. 76.