Словарь української мови (1924)/затинчивий

by Борис Грінченко

◀ затинка

Словарь української мови Борис Грінченко З затинчивий

затинчливий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зати́нчивий и зати́нчливий, а, е. Не поддающійся, неуступчивый, упрямый. О, яка ж бо ти затинчива! Почастуй же нас, коли сама не хочеш. О. 1862. II. 33. Ну, це й колода затинчлива, — як от дитина буває. Волч. у.