Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/затирати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
затирати
Берлін: Українське слово, 1924

Затира́ти, ра́ю, єш, сов. в. зате́рти, тру́, ре́ш, гл. Затирать, затереть, стирать, стереть. Ой ходімо, дівчинонько, слідок затирати. Чуб. III. 174. Переносно: заглаживать, загладить, стараться скрыть. Як ні затирала свій смуток шуткуванням… він раз-по-раз допитувався. Г. Барв. 152. 2) — ру́ки. Потирать руки. А там, затираючи руки… потяг доріженькою до хати. Св. Л. 205. 3) Дѣлать заторъ. Із ляхами пиво варити затирайте: лядський солод, козацька вода, лядські дрова, козацькі труда. Макс. (1849), 67. 4) У бочаровъ: прорѣзывать на нижней части клепокъ полосу или вырѣзку для вставки дна. Сумск. у. Шух. I. 250. 5) Только несов. в. Ѣсть съ аппетитомъ. Панотець затирав сметану з свіжим сиром, випивши чарку оковитої. Св. Л. 16. Тимоха тим часом затирав печену курку, що на стіл подали. Св. Л. 198. 6) — борщ. = Заправляти 1.