Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/затоптувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
затоптувати
Берлін: Українське слово, 1924

Зато́птувати, тую, єш, сов. в. затопта́ти, пчу́, чеш, гл. 1) Затаптывать, затоптать. Затопчу неволю босими ногами. Шевч. 77. Кинув між коні, щоб його затоптали. Рудч. Ск. I. 36. 2) Засыпа́ть, засыпать рану и пр. (чѣмъ либо сыпучимъ напр.) ХС. VII. 417. Як собака вкусить, затоптують рану шерстю з тії собаки, перепаленою. Грин. II. 320. Мнж. 155.