Словарь української мови (1924)/затьор
| ◀ затьопатися | Словарь української мови З затьор |
затьорач ▶ |
|
Затьо́р, ру, м. 1) Скопленіе льда во время ледохода. Тут на березі, саме на Ненаситці, стояв водяний млин якогось купця; та знесло його, як був затьор. Екатериносл. у. 2) Дава́ти затьо́ру. Колотить, бить сильно. Пану Геленору смертельного дали затьору, і той без духу тут зоставсь. Котл. Ен. V. 67.