Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/затьор

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
затьор
Берлін: Українське слово, 1924

Затьо́р, ру, м. 1) Скопленіе льда во время ледохода. Тут на березі, саме на Ненаситці, стояв водяний млин якогось купця; та знесло його, як був затьор. Екатериносл. у. 2) Дава́ти затьо́ру. Колотить, бить сильно. Пану Геленору смертельного дали затьору, і той без духу тут зоставсь. Котл. Ен. V. 67.